Крім звичайних, найпоширеніших способів осушення
сільськогосподарських земель відкритими каналами і
дренажем, застосовують ще так звані спеціальні способи
осушення. Останні або мають інше цільове призначення,
або застосовуються у специфічних природних умовах, коли
звичайні прийоми осушення незастосовні. Через те що ці
способи осушення не мають масового характеру, про них
подаємо лише загальні відомості.
До спеціальних способів осушення належать обвалування
територій. осушення з механічним відкачуванням води,
вертикальний дренаж, кольматаж.
Обвалування застосовують у тих випадках, коли осушувана
територія, що лежить у прирічкових, приозерних або
приморських низинах, на тривалий час затоплюється
весняними водами з боку свого водоприймача, а знизити
рівень паводків або неможливо або економічно недоцільно.
Обвалування полягає у захисті осушуваної території від
затоплення за допомогою дамб, які розміщують вздовж
берега водоприймача. Відстань від дамб до берега річки
повинна становити не менше 10 м.
Дамби можуть бути двох категорій: незатоплювані весняні,
розраховані на захист території від найвищих вод, і
затоплювані, або літні, які захищають територію тільки
від затоплення літніми і осінніми паводками, але
допускають затоплення весняними водами.
Затоплення весняними водами для більшості культур не
шкідливе, а в багатьох випадках корисне, бо збагачує
грунт на родючий мул. Тому незатоплювані дамби
споруджують тільки для відгородження населених пунктів
або цінних насаджень.
Дамби в поперечному перерізі мають трапецеїдальну форму.
Ширина гребеня 4—6 м, закладання мокрого укосу
(оберненого до річки) незатоплюваних дамб З : 1 – 5 : 1,
сухого укосу тих самих дамб 2:1, затоплюваних дамб
відповідно: мокрий укіс 3 : 1 – 2 : 1; сухий укіс 6:1–
4:1 (відношення закладення до висоти).
Осушення з механічним відкачуванням води застосовують
при осушенні обвалованих площ замкнутих улоговин.
При осушенні обвалованих площ магістральний канал
виводять у басейн, з якого насосна станція перекачує
воду через дамбу в річку. В дамбах іноді споруджують
шлюзи для скидання води з магістрального каналу в період
низького стояння води в річці.
У замкнутих улоговинах рівень ґрунтових вод може бути
знижений механічним відкачуванням води з трубчастих
колодязів діаметром 250—500 мм. Колодязі розміщують
рівномірно по осушуваній території на відстані 200—1000
м і завглибшки 6—2.0..ли.
Вертикальний дренаж можна споруджувати, коли
водопроникні породи залягають на глибині 1,5 – 5,0 м.
Вони можуть прийняти з ґрунтового шару надлишкову воду.
З цією метою в колодязь (або підземну камеру) випускають
провідну осушувальну сітку (відкриту чи закриту), а з
колодязя вода надходить у водопроникну -породу. Осушення
можна здійснити самими вертикальними колодязями, які в
цьому разі діятимуть на рівень ґрунтових вод, як
горизонтальні осушувальні дрени, утворюючи депресійні
воронки. Відстань, на яку колодязь здійснюватиме свою
осушувальну дію, залежить від водопроникності ґрунту та
глибини води в колодязі і коливається від 5 до 80 м.
При кольматажі штучно підвищується поверхня осушуваної
площі, чим досягається необхідне положення горизонту
ґрунтових вод. Площу, яка підлягає кольматажу,"
поділяють валами на окремі ділянки, які періодично
затоплюють водою із за вислими частинками. Ці частинки
відкладаються на поверхні ґрунту, в результаті чого
після багаторазових напусків води можна значно підвищити
поверхню ділянок. Освітлена вода скидається з басейнів у
водоприймач. Прикладом осушення земель кольматажем може
бути Колхідська низовина на Кав¬казі.
Залежно від інтенсивності паводків і каламутності води
поверхня ґрунту в результаті кольматажу підвищується
на 10 см, а в сприятливих умовах — на 25—30 см за рік.
Бажано, щоб поверхня створеного кольматажем шару
ґрунту була на 1,0—1,5 м вища від меженного рівня води в
річці.
