Для відведення води з орного шару важких не цілком
ретруктурених ґрунтів застосовують систему
агромеліоративних заходів.
Їх можна поділити на три групи:
1) агромеліоративні заходи відведення води з орного
шару;
2) агромеліоративні заходи збільшення вологоємності
підгрунтових шарів, які безпосередньо підстилають орний
шар;
3) кротування з метою відведення води за межі осушуваної
ділянки і підвищення вологоємності підорних шарів.
До першої групи заходів належать:
Вузькозагінна оранка, що полягає у створенні на полі
сітки розгінних борозен через 12—20 м. які паралельні
осушникам і перетинаються поперечними борознами, що
влаштовані через кожні 60—140 м і впадають у відкриті
осушники.
Вибіркове борознування — провадять на полях, що мають
западини, тобто перезволожуються не цілком, а тільки в
окремих місцях. Борозни утворюють підгортачем або плугом
у напрямі з центра западин до каналу по можливості
найкоротшим шляхом, але обов'язково з уклоном.
Профілювання — застосовують для утворення на загоні
опуклого профілю. Для цього при вузькозагінній оранці
положення звалів і рознімних борозен не змінюється при
4—5 оранках підряд, в результаті опуклий профіль
створюється за„2—3 роки. Профілювання діє на грунт, як
вузькозагінна оранка, але значно сильніше, і
застосовується на пилуватих ґрунтах з малим уклоном
поверхні.
Оранка вздовж схилу — для прискорення поверхневого
стікання.
До другої групи належать такі заходи:
Грунтопоглиблення — проводять під час оранки
встановленим на плузі спеціальним ґрунтопоглиблювачем,
який розпушує грунт під дном борозни. При близькому
заляганні водопроникного шару ґрунту грунтопоглибленням
можна ліквідувати вимочування і перезволоження поля без
проведення будь-яких інших заходів. Часто
грунтопоглиблення допомагає відведенню води в рознімні
борозни або кротовини і сприяє збільшенню товщини орного
шару.
Глибока оранка — діє так само, як і грунтопоглиблення.
Обидва ці заходи поліпшують водний режим ґрунту тим, що
значно збільшують вологоємність орного шару, тобто
кількість акумульованої ним води.
Хімізація орного шару (внесення торфокомпосту і, якщо
потрібно, вапна) — прискорюючи оструктурювання орного
шару, збільшує його проникність і вологоємність.
До третьої групи агромеліоративних заходів належить
кротування, яке відрізняється від кротового дренажу тим,
що кротовину прокладають у мінеральних ґрунтах на
глибину 0,35—0,40 л і з меншою старанністю одержують
поздовжнього уклону їх. Через малу, стійкість кротовини
роблять на відстані 1,3—1,7 м з таким розрахунком, щоб у
разі руйнування деякої кількості їх решти було досить
для нормальної роботи системи. Дія кротування
розраховується тільки на сезон, і кротовини треба
відновлю¬вати при кожній зяблевій оранці поля або
окремо.
Багато з перелічених агромеліоративних заходів можна '
застосовувати спільно, що посилює їх дію. Так,
вузько-загінну оранку можна провадити одночасно з
кротуванням або грунтопоглибленням.
У ряді випадків орні землі, перезволожуванні при слабо
окультуреному орному шарі, можуть перейти в розряд
земель нормального зволоження після створення на них
товщини структурного орного шару.
