Дренаж — це таке обладнання, при якому вода з ґрунту
відводиться через особливі водопровідні порожнини,
зроблені під землею, що називаються дренами.
Розміщення дренажної сітки залежить від рельєфу і
характеру використання дренованої території. При
дренуванні значних площ надмірно зволожених земель з
рівним рельєфом повна дренажна система складається з
таких елементів: водоприймача (річка, канал, струмок,
яр), головного колектора, колекторів, що впадають у
головний колектор, і осушувальних дрен, які впадають у
колектори.
Закритий дренаж найчастіше поєднується з відкритою
сіткою. У кожному випадку ступінь поєднання визначається
вимогами механізації сільськогосподарських робіт,
порівняльною вартістю дренажу та відкритих каналів,
необхідністю скидання поверхневих вод, розміщенням полів
сівозмін, доріг тощо.
За умовами механізації робіт, відстань між відкритими
каналами при поєднанні їх з дренажем не слід брати менше
200 м, бо інакше відкриті канали перешкоджатимуть роботі
ґрунтообробних і збиральних машин.
На рівнинних площах, перезволожених атмосферними опадами
або ґрунтовими водами, роблять порівняно густу сітку
дрен. Дренаж у цьому випадку називається систематичним.
Осушувальні дрени при уклонах поверхні більше 0,002 і
при рухові ґрунтових вод вздовж схилу слід розміщувати
впоперек схилу — поперечний дренаж, а при уклонах
поверхні менше 0,002 — вздовж схилу — поздовжній дренаж.
Якщо на території закладають рідку сітку дрен з виходом
ґрунтових вод у западинах, дренаж називається
вибірковим.
Залежно від виду будівельного матеріалу дренаж буває
фашинний, жердяний, дерев'яний дощаний і жолобковий,
гончарний, кам'яний та ін. Дренаж, прокладений
безпосередньо в ґрунті, без будь-яких будівельних
матеріалів, називається кротовим.
Для побудови фашинного дренажу придатний хворост
листяних порід. Хворост краще брати свіжонарубаний,
завтовшки 2-5 см у комлі. З хворосту безпосередньо біля
траншеї в'яжуть довгі жмутки діаметром 20—ЗО см, які і
називаються фашинами. Щоб запобігти замулювання фашин,
їх . слід обкладати в траншеї зверху мохом або дерном, а
потім засипати; дерен укладають на фашину вниз травою.
Фашинний дренаж недовговічний, застосовують його на
торфових ґрунтах.
Жердяний дренаж роблять з жердин завтовшки 7—10 см у
комлі. Для жердин можна ви¬користовувати різні деревні
породи, краще вільхові без кори. Жердяний дренаж більш
довговічний, ніж фашинний.
Для дощаного дренажу з дощок складають трубу
квадратного, прямокутного і трикутного перерізу. Дошки
беруть завтовшки 12—20 мм. Ширина дощок для дрен
використання може бути понад 10 років (Панфільське
болотне поле, болото «Супій» Київської області).
Діаметр кротових дрен у мінеральних ґрунтах звичайно
беруть у межах 6—8 см. у торфових 10—20 см.
Для спорудження кротового дренажу використовують
дренажні кротові машини і знаряддя різних конструкцій:
ДК-2, ДКН-2, ДКГ-55, ДКГ-100 та ін.
У пенькуватих торфах замість кротового дренажу може
застосовуватися спеціальний вид дренажу — щіляс¬тий,
який споруджують дренажно-дисковою машиною ДДМ-5, ДВМ-5.
Робочий орган машини — дискова фреза діаметром 2,4 м. На
зовнішній кромці фрези розміщені зуби. При роботі фреза
здійснює одночасно рух вперед, обертання і хитання,
завдяки чому зуби фрези забирають грунт і викидають його
назад. Якщо на шляху трапляється пеньок, машина його
також фрезерує. Дрена виходить завширшки по дну 16 см,
по верху — 4 см.
