Залежно від причин заболочування, водного живлення,
спрямованості меліоративних заходів застосовують різні
методи осушення;
1) прискорення поверхневого стікання (відведення води по
поверхні осушуваної ділянки);
2) прискорення стікання по орному шару (відведення води
через орний шар по поверхні підорного горизонту);
3) прискорення внутрішнього стікання (зниження рівня
ґрунтових вод);
4) зменшення припливу води на осушувану територію
(захист ділянки від припливу, води зі сторони);
5) прискорення просочування води в підгрунтові шари
(збільшення вологоємності ґрунтового профілю).
При виборі методу осушення визначають причину надмірного
зволоження території, водно-фізичні властивості та
гідрогеологічні умови ґрунту, а також передбачуване
господарське використання площі.
Здебільшого поєднують кілька методів осушення.
Прискорення поверхневого стікання — найпростіший і
найдешевший метод. Однак при цьому методі води швидко
скидаються і в дальшому випадають з вологообороту, тому
у випадку настання посушливого періоду в ґрунті може не
вистачати вологи. Крім того, при осушенні тільки цим
методом треба споруджувати густу сітку відкритих
каналів, які перешкоджають механізації
сільськогосподарських робіт. Цей метод застосовується
при осушенні лісових земель, природних лук і пасовищ.,
Прискорення стікання по орному шару ширше застосовується
при осушенні важких мінеральних ґрунтів, які
використовуються під ріллю.
Рівень ґрунтових вод знижують з метою осушення
сільськогосподарських площ на болотах і на площах з
мінеральними легкими, проникними ґрунтами, де постійно
або періодично спостерігається високе їх стояння. Захист
осушуваної території від припливу вод зі сторони
обов'язковий в усіх випадках, коли спостерігається цей
приплив.
Метод осушення збільшенням вологоємності підгрунтових
горизонтів найраціональніший, але цим методом можна
відвести з орного шару порівняно невелику кількість
води. Здебільшого додатково до цього методу треба
застосовувати інші методи осушення.
