Лиманним зрошенням називається одноразова весняна
вологозарядка ґрунту затриманням талих вод на поверхні
поля системою земляних валів. Воно ефективне у таких
кліматичних умовах, де весняна вологозарядка має велике
значення для нормального розвитку культур протягом
вегетаційного періоду. Поширене на Поволжі, в
Казахстані," на Україні, де часто не буває опадів на
початку вегетаційного періоду, що має вирішальний вплив
на врожай.
Поверхня ділянки при лиманному зрошенні повинна мати
уклон менше 0,002. При великих уклонах поверхні
застосовувати лиманне зрошення недоцільно через
необхідність створення великої кількості огороджувальних
валів. Треба мати також певну площу водозбору, стік з
якої є джерелом зрошення. Розмір водозбірної площі
орієнтовно можна брати для одного гектара лиману в
степових районах 20—30 га, лісостепових — 10—15 га.
Лиманне зрошення має такі переваги: простота будови;
можливість зволоження високо розташованих ділянок;
зменшення весняної повені; збільшення підземного стоку;
зменшення розмиву ґрунту та зростання ярів.
До недоліків лиманного зрошення слід віднести зволоження
ґрунту тільки один раз навесні; нерівномірне зволоження
площі; можливість засолення ґрунту; уклони повинні бути
не більше 0,002.
Залежно від способу нагромадження води розрізняють
лимани безпосереднього наповнення талою водою, що стікає
по схилу; напускні, які живляться водами з водоймищ;
заплавні, розташовані у заплавах річок вода повинна бути
скинута з лиману до початку весняних польових робіт, щоб
можна було вести механізований обробіток. На полях,
зайнятих озимими культурами, затоплення лиманів повинно
тривати не більше 2 діб, а на полях під зернобобовими —
близько 5—7 діб. На луках тривалість затоплення 8—15
діб. Чим пізніше розтає сніг і пізніше заповнюються
водою лимани, тим коротший і допустимий строк стояння
води, щоб не було затримки строків сівби та вегетації.
Крім сільськогосподарських культур, на лиманах з успіхом
вирощують лісові породи для лісових полезахисних смуг.
Лиманне зрошення можна застосувати і для плодових садів.
За розташуванням на місцевості лимани можуть бути на
рівних пологих схилах; кільцеподібні у замкнутих
пониженнях; у мілких лощинах та у верхів'ях більших
понижень.
Лимани кожного виду можуть бути одноярусні або
багатоярусні. За глибиною затримуваного шару води вони
поділяються на лимани глибокого (в середньому 0,6—0,8
ЛІ) і мілкого наповнення (0,15—0,25 м).
Висота огороджувальних земляних валів повинна бути на
0,2—0,4 м більша від рівня води в лимані. Водовипуски в
огороджувальних валах лиманів роблять у вигляді
дерев'яних труб з регулюючими засувками.
На полях, які мають засівати навесні, тривалість
затоплення лиманів становить близько 5—10 діб, причому
вода повинна бути скинута з лиману до початку весняних
польових робіт, щоб можна було вести механізований
обробіток. На полях, зайнятих озимими культурами,
затоплення лиманів повинно тривати не більше 2 діб, а на
полях під зернобобовими — близько 5—7 діб. На луках
тривалість затоплення 8—15 діб. Чим пізніше розтає сніг
і пізніше заповнюються водою лимани, тим коротший і
допустимий строк стояння води, щоб не було затримки
строків сівби та вегетації.
Крім сільськогосподарських культур, на лиманах з успіхом
вирощують лісові породи для лісових полезахисних смуг.
Лиманне зрошення можна застосувати і для плодових садів.
