При підгрунтовому зрошенні вода надходить у грунт із
закладених у ґрунті найчастіше гончарних труб або
спеціально обладнаних підземних земляних ходів-кротовин.
Підземні земляні ходи нарізають у грунті спеціальними
кротовими машинами. Гончарні труби і кротовини
закладають на глибину 0,4—0,45 м від поверхні ґрунту і
на певній відстані одну від одної залежно від
властивостей ґрунту і системи зрошення.
Вода в труби або кротовини надходить з відкритих
зрошувальних каналів або закритих розподільних
трубопроводів під напором або без напору.
При напірній системі вода з непроникного головного
напірного трубопроводу діаметром 10—12 см надходить у
гончарні труби діаметром 7,5 см, закладені паралельно на
глибину 0,45 м і на відстані одна від одної 1,0—2,0 м.
Головний трубопровід розміщують по уклону місцевості,
бокові труби з уклоном від 0,004 до 0,0025. В голові
бокових труб і по їх довжині через кожні ЗО—120 м
ставлять регулюючі стояки, за допомогою яких, закриваючи
нижні отвори, можна створити потрібний напір води по
довжині труб вище цього отвору.
При інфільтраційній системі підгрунтового зрошення
зрошувальні трубопроводи довжиною до 100 м складаються з
добре випалених, дуже пористих гончарних труб, стики
яких щільно закриті. Трубопроводи мають уклон 0,002—
0,003, вода рухається по них самопливом, виступає через
пори, вбирається ґрунтом і розподіляється в ньому
капілярним рухом.
Відстань між трубопроводами 1,5—2,0 м. Кротовини
закладають на глибину 0,4 м при відстанях між ними
0,7—1,0 м.
Підгрунтове зрошення має такі переваги: зберігається
структура верхніх шарів ґрунту; не потрібні постійна і
тимчасова сітки на поверхні; зменшується планування
зрошуваної поверхні; знижуються затрати робочої сили на
полив; зменшується розвиток бур'янів і шкідників; довше
зберігається запас вологи в ґрунті.
Недоліки підгрунтового зрошення такі: слабе зволоження
верхнього шару ґрунту для сходів, що обмежує
застосування цього виду зрошення в районах з
недостатньою весняною вологістю; небезпека підняття
солей на засолених землях; фільтраційні втрати води в
нижні шари; висока вартість; складність будови системи
зрошення.
Підгрунтове зрошення перспективне, але поки що перебуває
в стадії експериментальної розробки.
