При дощуванні вода подається на зрошувану ділянку у
вигляді дощу спеціальним дощувальним апаратом, який
викидає струмину води у повітря і розпилює її на краплі
тієї чи іншої крупності.
Система дощування складається з джерела зрошення,
всмоктуючого трубопроводу, насоса, двигуна,
водопровідного постійного трубопроводу, розбірного
переносного трубопроводу і дощувального апарата. Деякі
дощувальні установки не мають водовідвідного постійного
і розбірного переносного трубопроводів, і вода в
дощувальний апарат надходить безпосередньо з відкритих
зрошувальних каналів.
Джерелом для зрошення дощуванням може бути водойма або
водотік, що забезпечує подачу достатньої кількості води.
Насосна установка аналогічна до описаної в § 21.' На
постійному підвідному трубопроводі встановлюють
обладнані засувками водопуски-гідранти. Через них вода
надходить у розбірний переносний трубопровід. У знижених
точках постійного трубопроводу роблять спускні крани для
спорожнення трубопроводу на зиму.
За ознакою дальності розбризкування води дощувальні
установки поділяють на короткоструминні (КДУ) і
далекоструминні (ДДУ), а за принципом роботи — на
позиційні і рухомі. Є і середньоструминні установки.
Короткоструминні і середньоструминні дощувальні
установки. КДУ-55М — установка. позиційної дії, що
працює від закритої напірної сітки; складається з двох
дощувальних крил завдовжки 150 м; допоміжного
трубопроводу завдовжки 55 м. Дощувальні крила і
допоміжний трубопровід зроблені із ланок труб завдовжки
5 м кожна, з'єднані швидкорознімними муфтами. У кожному
крилі 12 труб мають муфти із стояками і розбризкуючими
насадками, поставленими через кожні 10 м.
Поки працює одне крило, друге встановлюють на нову
позицію. Для цього два поливальники роз'єднують труби,
переносять їх і збирають на новій позиції. Коли
закінчиться полив з першого крила, це крило відключають
від гідранта і підключають друге зібране крило, а перше
встановлюють на нову позицію.
В 1968 р. КДУ-55М знято з серійного виробництва і
замінено КДТ-25 — колісним дощувальним трубопроводом, в
якому кожне крило пересувається на нову позицію за
допомогою мотора. Обслуговує КДТ-25 один
моторист-поливальник, при цьому зменшується пошкодження
культури при переміщенні крила.
Поряд з короткоструминними дефлекторними насадками
застосовують середньоструминну насадку СДА-2, яка за з
насадкою діаметром сопла 22 мм становить 15 кг.
Дощування є більш досконалим і перспективним способом
поливу. Воно має такі переваги над поверхневими
поливами:
1. Механізує процес поливу і тому підвищує
продуктивність праці.
2. Ґрунт зволожується на малу глибину, що має важливе
значення при зрошенні земель з близьким заляганням
ґрунтових мінеральних вод.
3. Можна провадити часті поливи малими нормами і
освіжувальні поливи в жарку погоду.
4. Сприяє створенню мікроклімату, оскільки зволожується
приземний шар повітря і зменшується випаровування.
5. Не треба нарізати борозни, влаштовувати валики тощо.
6. Воду для зрошення можна забирати з каналів,
влаштованих у виїмці.
7. Зменшуються поливні норми і більш точно регулюється
їх подача.
8. Краплі дощу змивають з листя пил, а це сприяє
поліпшенню дихання рослин.
9. Можна вносити добрива і отрутохімікати для боротьби з
шкідниками та краще їх розподіляти.
Але дощування має і значні недоліки:
1. Громіздкість і недосконалість дощувальних апаратів,
пошкодження культур при їх переміщенні на зрошуваних
полях.
2. Потрібна значна механічна енергія для створення
напору для викидання і розпилення води в повітрі.
3. Майже всі дощувальні апарати мають дійсну
інтенсивність дощу (тобто шар дощу, що падає одночасно
на якусь площу), яка перевищує здатність ґрунту вбирати
воду.
4. Витрата металу на виготовлення апарата.
5. Нерівномірність зволоження площі поливу.
6. Нерівномірність поливу під час вітру.
7. Недостатня роздрібненість крапель дощу, що викликає
ущільнення глинястих ґрунтів і утворення корки.
8. Гідранти, що виступають на поверхні ґрунту, заважають
механізації виробничих процесів.
Незважаючи на ці недоліки, зрошення дощуванням набуває
все більшого поширення. Воно найбільш доцільне
перспективне в районах нестійкого зволоження, де
зрошення потрібне в окремі посушливі періоди під час
вегетації; при зрошенні солонцюватих і засолених ґрунтів
та земель з близьким заляганням ґрунтових вод; при
зрошенні земель із складним рельєфом.
Для зменшення випаровування води і шкідливого впливу
вітру на розподіл дощу вздовж постійних каналів слід
насаджувати лісові полезахисні смуги. _ Як у нас, так і
за кордоном більше застосовують короткоструминні
апарати, ніж далекоструминні, які мають велику дійсну
інтенсивність дощу (2—12 мм/хв).
Розробляються конструкції підземних висувних
гідрантів-водовипускачів, які б автоматично могли
висуватися на поверхню ґрунту, а після поливу знову
автоматично ховатися в грунт на потрібну глибину.
